Від судів із шахраєм до топових клієнтів на німецькому ринку.

Ніхто тобі гроші сам в карман не покладе. Навіть якщо ти працюєш в Європі і знаєш англійську ідеально.

Там все одно треба пахать, і не лише перед компом чи клієнтами. Тебе можуть дурити, ти можеш вигоріти від обсягу роботи, можеш метатися між різними професіями. І в результаті не отримати нічого, крім нервів та розчарування.

А потім зробити собі ресет, зібратися докупи і вийти на топового замовника.

Все це у 26 років. 

Коротше, Історія Аріни яка ніколи не планувала бути дизайнеркою.

‍

Дев'ять років викладала бізнес-англійську. І саме на заняттях випадково натрапила на дизайн

За освітою вона філолог-перекладач. Кілька років тому почала викладати бізнес-англійську в ІТ-компанії програмістам, HR-ам, бухгалтерам і консультантам. Компанія платила їй за заняття, а співробітники отримували знання безкоштовно, як бенефіт.

Однією з учениць була UX/UI дизайнерка. Їхні уроки перетворились на "дизайн-англійську". Говорили про факапи, клієнтів і робочі нюанси. Аріні подобалось, як та розповідала про свою роботу і пошук рішень.

В кінці 2023 подумала, що це звучить непогано – поєднання усіх складових (логіка, візуал, поведінка людей, дослідження) викликала шалений інтерес і резонувала з інтересами з дитинства. Тоді вона вирішила, що варто спробувати.

Почала розпитувати більше й покроково розбиратися в дизайні, з фокусом на UX. Додатково гуглила роботи інших, дивилась туторіали, читала статті провідних дизів. Та врешті зрозуміла, що їй таке підходить. 

Вона любить вирішувати задачі. А ще з підліткового віку активно цікавиться психологією людини і тим, як дизайн та маркетинг впливають на поведінку споживача.

Тут усе зійшлося.

Навіть у викладанні вона підсвідомо тягнулась до візуального. Робила кастомні навчальні модулі для студентів у Фігмі. Ніяких темплейтів з інтернету не брала.

Миттєвого суперкліку не було. Але поступово дизайн викликав більше бажання вчитися й розвиватись, ніж це давала попередня робота.

У мене немає драматичної історії "з заводу в мільйонери". До дизайну я працювала виключно викладачем з непоганим рейтом, мені просто захотілось спробувати щось нове.

Початок життя в еміграції та перші виклики 

До того, як з'явився дизайн, минуло чимало часу. Перші гроші Аріна почала отримувати будучи студенткою другого курсу. Займалась репетиторством онлайн у вільні години поза навчанням. 

Як це буває у студентів, іноді не вистачало навіть на базові речі: ліки, одяг. Доводилось економити навіть на маленькі хотілки, типу поїздки на день до Варшави.

Заробленого вистачало на оренду і їжу. Спершу без жодних заощаджень. Потім потроху вдавалося відкладати по 100 євро на місяць. Це був її максимум у той період.

Наклалася ще й міграція. Рішення переїхати було усвідомленим, але давалось важко. Вона була по суті підлітком, тягнучи на собі і асиміляцію в новому суспільстві, і навчання на бюджеті в держунівері з жорсткою конкуренцією, і необхідність заробляти самій.

Вигоріла від людей

До дизайну Аріна встигла спробувати фронтенд. Довго сидіти за кодом не змогла. Та й приваблювала більше можливість заробляти, ніж сам код.

Не пішло.

Момент, коли вирішила щось змінити стався радше спонтанно, коли вже не було спокійного дня без вигорання. 

Віддалена робота, 8+ годин в день індивідуальних коллів і постійна напруга через кількість студентів давалась в знаки. Такий темп тривав недовго.

За кілька місяців настала тотальна втома. Головна проблема тієї роботи — погодинна оплата: немає студента, немає заробітку. В дизайні, наприклад, з цим простіше, бо можна закласти буфер у власну оцінку часу.

Хоча рейт був хорошим, кількість людей неймовірно виснажувала. Щогодини нове обличчя, нова особистість і настрій. Після роботи Аріна просто падала на ліжко й нікого не хотіла бачити.

Я не хочу так жити все життя. Поки молода, без дітей, без проблем зі здоров'ям, то якось ще вивожу. Але що буде далі?

Захотілось автономії. Самій обирати, чим займатись, і створювати щось корисне, а не щогодини витрачатись на нову людину, виконуючи роль викладача англійської і психолога.

Обрала aem college, бо тут усі свої

До коледжу Аріна пробувала вчити дизайн сама на Udemy. Це були безкоштовні курси, непогані, але через те, що непосидюча, часто забувала матеріал і не займалася системно.

На aem натрапила випадково в інстаграмі. Десь наприкінці 2023-го. Сподобалась простота і те, що Артур здався дуже "людяним", без пихатості та враження інфоцигана. Просто свій чєл. Програма курсу теж сподобалась – не було нічого зайвого, в сам раз для початківця. Ціна на той момент була прийнятною: вона вже працювала в ІТ-компанії й могла собі це дозволити.

Перші гроші в дизайні від польського стартапу і найгірший комерційний досвід у житті

Комерційний досвід в дизайні почався в лютому 2024-го. Колега з роботи, яка йшла у фриланс, покликала спробувати разом. Знайшла польський стартап. Ідеєю було створити мобільний застосунок і сайт, які мали давати людям доступ до юристів по всій Польщі за доступними цінами.

Аріна написала засновнику напряму в LinkedIn, повивчала доступну інформацію відносно потенційного продукту. На перший дзвінок прийшла вже з готовими high-fidelity вайрфреймами. З конкретним баченням як цю проблему можна вирішити, хоча в стартапу на той момент не було буквально нічого.

Її взяли, власник був вражений підходом і захотів підписати контракт.

Перші місяці пройшли непогано. Близько $10 чистими на годину, part-time. Кількість годин росла, так само і заробіток. Спершу $500 на місяць, потім $1000. Дійшло до $1500 на місяць. Як для людини без досвіду на той момент, Аріні це здавалось доволі перспективно.

Підвищення рейту напряму корелювало з підтвердженням власної вартості. Я тоді боролася з синдромом самозванця, і вищий прайс був для мене прямою ознакою своєї цінності. Зараз з досвідом підхід змінився. Гроші це суперважливо, але ситуації бувають різні,. Твою цінність визначає не лише сумма на рахунку, а в першу чергу те, чи тобі окей з собою при будь яких обставинах, і ким ти є поза роботою.

Робота це лише один з аспектів тебе як особистості, і ані назва твоєї позиції, ані заробіток не мають визначати яка ти людина, ти пануєш над цим. Кар’єра може змінюватись, гроші приходять і зникають, твоя цінність насамперед в тому що ти можеш запропонувати іншим, і чи ти почуваєшся наповненим вне залежності від зовнішніх чинників.

Гроші перестали приходити

Через збільшення задач в стартапі, Аріна скоротила частину занять з англійської, щоб більше часу приділяти дизайну. І раптово засновник припинив здійснювати виплати, бо йому не капали інвестиції.

Пообіцяв, що гроші от-от прийдуть. Це здалось трохи підозрілим, але вона розуміла, що стартапи штука нестабільна. І повірила, чекала коштів, продовжуючи працювати. В підсумку минуло 3 місяці безоплатної праці. Кошти так і не прийшли. 

Дохід різко знизився. Парттайм-заробіток з англійської рятував бо давав змогу покривати витратити на житло і їжу. Ще в 2022-му вона, як викладач, заробляла на full-таймі понад $2000 на місяць. Тепер сума впала до неповної тисячі. Психологічно це давалось дуже важко.

Попередила засновника, що піде, якщо ситуація не проясниться. Той тягнув час, просив зачекати ще трохи. Паралельно розпитала про це інших колег стартапу. Виявилось, що грошей не отримує ніхто з них.

Бос уже сидів за такі самі схеми

Бачачи запал Аріни в роботі, новий бос намагався зробити її офіційною співзасновницею стартапу. Обіцяв у майбутньому шалені гроші й частку в компанії. Вона відмовилась, бо інтуїтивно відчувала, що щось не так. Та й принципово ніколи не підписує документів, у яких не впевнена на 100%. 

А пізніше зрозуміла, що це рішення врятувало її від набагато серйозніших проблем, у які потрапили інші люди зі стартапу.

З’ясувалося, що все значно гірше. В бізнесу взагалі не було реальних інвесторів. Як виявилось, той самий засновник у минулому вже відсидів п'ять років за схожі шахрайські схеми на мільйони злотих. В нього була своя схема: він позичав гроші у своїх знайомих, брав кредити в банках, і виплачував цими грошима перші місяці праці для нових людей в стартапі, далі гроші закінчувались, люди йшли роздратовані, він їх залякував і погрожував, блочив усюди і наймав нових наївних..  і все повторювалось по колу.

Офіційно він Аріну так і не оформив. І хоч мав тиждень за законом, та не зробив цього навіть через п'ять місяців. Свідомо уникав податків. Аріна принципово не приймала роботу "в чорну". Бо платила податки й хотіла, щоб усе було чесно, тож надіслала скаргу в податкову службу з усіма доказами.

Він погрожував їй і колишнім працівникам розголошенням NDA, яких насправді ніхто не підписував. Розраховував, що недосвідчена молодьож цього не перевірятиме. Борешся за справедливість – летиш в бан, а грошей не отримаєш і так.

Сама пішла в суд, та грошей так і не побачила

Консультація в адвоката коштувала 100 євро. Оцінка повноцінної справи — близько 2000. І жодних гарантій повернення ніхто не давав. Аріна вирішила діяти сама, через безкоштовні волонтерські консультації. 

Іронія її не оминула. Довелось шукати юридичний захист проти людини, що виявилась колишнім зеком і сама створювала стартап для пошуку юристів.

Подала звернення одразу в кілька інстанцій: прокуратуру, суд, інспекцію праці, податкову. Судовий процес проходив в іншому місті. Тож доводилось туди їздити, бути на всіх засіданнях, спілкуватись із прокурорами особисто. Колективний позов зробити не вдалось. У всіх постраждалих були різні умови контрактів, тож кожен подавав окремо.

Суд визнав засновника винним і зобов'язав виплатити борг. А той не виплатив нічого. Приватні колектори, яким вона теж заплатила за послуги, за півтора-два роки так нічого й не повернули.

З'ясувалось, що офіційно фірма була записана на його партнерку, яка фактично утримувала його фінансово. Зараз вона по вухах у боргах і проблемах із законом.

Одному тільки великому підряднику він не доплатив близько $50 000. Аріні — майже 3000 євро.

Якщо бачиш дуже привабливий стартап, який заманює класними умовами й обіцяє дуже багато, по-перше, найімовірніше, це скам. По-друге, треба вміти одразу ставити питання: які гарантії, як підписаний контракт, на яких умовах. Перевіряти в зовнішніх структурах чи все офіційно. Не боятись бути "сукою", бо таких, навпаки, потім поважають. На “хорошеньких дівчатках” їздять так, що потім не зберешся до купи.

Я була дуже доброю, жорстким people pleaser. І саме тому мені сіли на голову. Головний висновок: якщо не платять, не терпіти, одразу йти, подавати в суд, боротись до кінця і потім забувати як страшний сон. Робити висновки – чому це мене навчило?”

Пауза і бартер по-дружбі

У той період Аріні все таки в дечому пощастило. Вона не пішла повністю з основної ІТ-компанії. Залишалась там протягом усієї історії зі стартапом. Після краху була у справжньому розпачі, вигоріла і психічно, і фізично.

Зробила паузу на кілька місяців від роботи. Повністю забула про дизайн у комерційному сенсі. Потім поступово, десь через півроку, почала повертатись. Повідомила своєму менеджеру в ІТ-компанії, що готова спробувати, якщо з'являться клієнти.

Тоді ж її друг-фронтендер запропонував бартер. Він верстає, вона робить дизайн для його продукту безоплатно, суто для портфоліо. Аріна погодилась, бо на той момент уже настільки вигоріла, що це здавалось цілком прийнятним. Працювала над проєктом близько чотирьох місяців.

Згодом знову поставила роботу на стоп. Місяць-два повного ресету. Знову нагадала менеджеру про готовність брати проєкти. Минуло ще шість місяців, перш ніж він нарешті з'явився з конкретною пропозицією.

Джуніорка замість сеньйорки

У серпні 2025-го почався новий, уже стабільний етап у тій самій ІТ-компанії. 

Аріні запропонували місце дизайнерки. Головна причина, чому взяли її, була не в дизайнерській майстерності, а ідеальна англійська. Компанії потрібна була людина для роботи з клієнтами за кордоном. Менеджер поставив перед фактом: “хард-скіли підтягнеш, а мова і софт-скіли — це вже твоя частина”.

Проєкт, на який її поставили, до того півроку вела дизайнерка-сініорка. Та сама учениця з англійської, яка фактично відкрила їй дизайн. Клієнту результат не сподобався, сініорку звільнили. 

На її місце взяли Аріну. 

Кинули в холодну воду.

І це виявилось найкращим, що могло статись на той момент.

Замовником була німецька промислова компанія. Розробляла софт для трекінгу й аудиту електроніки, пов'язаний із ESD (електростатичним розрядом) у промислових лабораторіях. Кінцеві клієнти замовника: Porsche, BMW, Volkswagen, а також виробник апаратів МРТ, які будуть користуватись саме тим софтом, який дизайнила Аріна.

Вони займаються безпекою на виробництві мікрочіпів і плат (Printed Circuit Board). Надлишок статичної напруги в лабораторії може не тільки спалити плату чи мікроконтролери, а й буквально вбити людину струмом якщо дані критично високі і неправильно відображаються. Один з проєктів був інтерфейс для пристрою на "воротах" при вході в таку лабораторію. Він вимірює електростатичність людини і залежно від результату відкриває або блокує двері.

Аріна працювала по 12 годин на день, паралельно ще й викладаючи. Вчилась як ніколи до цього в житті. Після цього її взяли в наступний проєкт для цього ж клієнта, створювати Saas, а потім цей клієнт запросив на очний триденний воркшоп до Німеччини. Там вона напряму спілкувалась із замовниками, проводила воркшопи, пропонувала рішення, змогла побачити на власні очі результат свого попереднього проєкту на девайсах в лабараторії.

Клієнт залишився задоволений.

Тож вона працює над проєктом і досі, вже більше року.

Другий клієнт: американська релігійна організація на сотні співробітників

Приблизно три місяці тому з'явився другий великий кейс. Веб-продукт для трекінгу кореспонденції між численними департаментами організації в США. Потрібно було провести користувача через весь цикл: публікація важливої інформації тими, хто на це вповноважений, читання іншими, позначення як прочитаного, пересилання. Нещодавно для цього ж клієнта зробили дашборд для трекінгу робочого часу команд.

Як працювати з клієнтами, які самі не знають, чого хочуть

Аріна завжди починає з discovery workshop. Кілька колів, щоб зрозуміти, чого хоче клієнт і чому саме так. Готує питання заздалегідь, ділить на секції.

По суті виходить структуроване інтерв'ю.

Формує гіпотези, показує можливі рішення в процесі розмови і після. І лише після 2-3 таких колів та глибокого аналізу потреб користувачів переходить одразу до вайрфреймів у високій деталізації. Завдяки AI це вже можна робити швидко.

Далі йде ітеративний цикл з клієнтом і паралельна робота з розробниками: перевірка гіпотез на технічну реалізованість.

Найскладніше, коли клієнт сам не знає, чого хоче. Накидує купу фіч понад узгоджений MVP. Тут завдання дизайнера не в тому щоб категорично заперечити. А показати, що це можливо, тільки в наступній ітерації.

Дуже допомагають дев'ять років викладання англійської. Щоденне спілкування з людьми з бізнесу. Аріна часто інтуїтивно розуміє, чого хоче клієнт, хоча завжди перевіряє це гіпотезами, не покладаючись тільки на відчуття.

Що я роблю інакше за інших дизайнерів? 

Ставлю себе на один рівень зі стейкхолдерами, незалежно від формальної ієрархії, не боюсь казати “ні” якщо ідея клієнта фігова. Я сміливо показую свою думку і мені вдається переконати навіть найсуворішого клієнта, що моя ідея має сенс. Ми – партнери, і забаганки клієнта не завжди є істиною. Моя роль це підсвітити, показати альтернативу і зробити це дипломатично. В тому проклятому стартапі мене вважали “малолєткою”, яка нічого не тямить і завжди на все погоджується. Можливо, причин було декілька – вік, стать, національність (якщо ви живете в Польщі, зрозумієте про що я). Тепер я вже не боюсь говорити на рівних навіть із дорослими дядьками зі США чи Німеччини і вимагати взаємної поваги.

Що змінилось за три роки. Спойлер: це не тільки гроші.

Раніше Аріна відкладала максимум 100 євро на місяць. Тепер регулярно відкладає близько 1000. Частина йде на інвестиції, на благодійність, притулки для тварин. 

Та найбільший апгрейд відбувся не у гаманці, а у впевненості.

Із вразливої, плачучої дівчинки я перетворилась на сильну жінку. І хоча минуло лише три роки, кожен із них ішов як за п’ять.

Змінилося також коло спілкування. Тепер поруч топові дизайнери, ресерчери, ментори та друзі, з якими познайомилась саме через дизайн.

Вона активно розвиває нетворк. Менторства, дизайн-конференції, воркшопи. Найближчим часом іде на практику з кодування. Вважає, що це важливо для дизайнерів, тобто у фронтенд таки приходиться повертатись. Цього разу, правда, з повним усвідомленням навіщо це потрібно.

Інколи думає і про власну ідею. Спільноту для українців за кордоном, яка б допомагала виходити на міжнародний ринок, спираючись на її досвід в айті із бізнес-англійською.

Якби могла повернутись на старт, що б сказала собі тоді?

У тебе все вийде. Ти навіть не уявляєш, наскільки ти станеш впевненою в собі. Та наскільки тобі стане байдуже до чужих оцінок. І саме це приведе тебе до кращих результатів і внутрішньої опори.. бляха, моя опора тепер із куленепробивної сталі!!

Аріна не працює в Apple чи Google. Але кожен рік порівняно з попереднім стає для неї кращим. Завдяки власній праці та психологічній роботі над собою.

Про історію Аріни точно не скажеш, що вона різко піднялась. Тут швидше про те, як тебе можуть "чесно обдурити" на старті, і про те, що це може зробити тебе сильнішим. Після цього можна не тільки оговтатись, а й збільшити дохід в декілька разів, та прийти до кінцевих клієнтів рівня Porsche і BMW.

Do what you can’t. Твій шлях скоріш за все не буде гладким і це абсолютно окей. Головне не опускати руки, вчитись на досвіді і в жодному разі не терпіти паскудного ставлення до себе і своєї роботи.. йти далі, навіть коли страшно, навіть коли не розумієш що робити!

Якщо тобі теж цікавий UX/UI, але зупиняють страхи, можемо поговорити й розібратись, з чого почати. Забронюй консультацію тут.

‍