Великі гроші приходять у хаосі, або як не проїбати можливості.

Ти застряг у своїй голові,  якщо за постійну батрачку отримуєш низьку оплату. Скоріш за все, ти вже не раз жалівся друзям і планував зміни, які так і лишалися у довгому ящику. У цьому легко зависнути на роки: думати про майбутнє приємніше й безпечніше, ніж нарешті щось зробити. Важко повірити, але вийти з власної голови й перевірити реальність, допомагають дуже прості й послідовні дії. 

Перші три роки в айтішке я просто втикав. Що це означає? Абсолютна романтизація всього навколо: купа прочитаних книжок і віра, що вони зроблять мене найрозумнішим, дадуть знання та бажання виконувати задачі.

Постійні розпитування людей про саму професію — вишукував дрібні деталі, які взагалі не мають значення, бо за них не платять. 

Підхід такого собі педанта: перечитати всю бібліотеку і вважати, що тепер маєш більше можливостей або вони й самі впадуть на голову. Це саме той момент, коли здається, що ти щось досліджуєш, а по факту ПРОКРАСТИНУЄШ. 

Зараз у aem.college все частіше зустрічаю новачків, які роблять так само. Помітив закономірність, що ті, хто залишає заявки, де багато рефлексує про себе та уточнює дрібʼязкові питання, не мають внутрішнього стержня і часто не роблять наступного кроку. 

Із часом я почав бачити ці речі моментально, бо колись сам був таким.
Називаю це айтішною романтизацією, із якою треба боротися. Бо так ти просто постійно шукатимеш підтвердження ззовні.

Не бійся йти у світ «темних коридорів».

Повернемося до мого шляху. Після трьох років блукання у пошуках ідеальності я зрозумів, що мені потрібні реальні гроші. Це і стало моїм ключем у лабіринт «темних коридорів».

Ніхто не давав покрокової інструкції, із усім доводилося розбиратися просто на ходу. Відповіді шукав у інтернеті, бо деякі з тасків узагалі бачив уперше. З’явилася нова робота із зп 600$ на місяць. Це було вільне плавання — максимально непередбачуване і некомфортне. Але до цього на фрилансі я брався за сайти по 20$, які міг робити тижнями, тому було з чим порівнювати. Потім стався переїзд у Київ, де треба було розбиратися все з новими й новими проблемами. 

Веду я до того, що саме в таких моментах зростання зазвичай нічого не зрозуміло. Мій спосіб — це віддатися всесвіту, плисти за течією та дивитися, що з цього вийде, перемкнути свій мозок з ідеалізації на прийняття хаосу. Я навіть почав його любити, бо тільки так виникають реальні поштовхи. 

Ідеї нічого не коштують, а справжню цінність має execution, тобто фактичні дії. Не коли виконуєш задачу, аби прийти до чогось точного, а навпаки — потрібно свій змінювати mindset, де ти починаєш діяти і усвідомлюєш, що це буде абсолютний пи3дець, і це нормально. До нього неможливо звикнути, потрібно адаптувати голову, що ти будеш постійно перебувати в такому стані. 

Мої сумніви нікуди не зникли. Пам’ятаю дні, коли накручував себе й думав, що нічого не вартий, скоро звільнять. На роботі ставили запитання, на які не підбиралися відповіді. Із того моменту я не наростив броню впевненості, а просто адаптував голову до сприйняття невизначеності. 

Як не витати у хмарах і бути чесним (у першу чергу із собою).

Це може прозвучати банально, але іноді із собою треба бути жорсткішим. Якщо хочеш мати більше, варто навчитися бути чесним і відстежувати оці зависання у світі очікувань, де рухи множаться на нуль. У мене таке буває, коли я кілька місяців можу думати про якийсь проєкт. Вмикається романтизація, де немає місця діям. Це тільки красива картинка у голові: «Ось так я працюю, ось із такими людьми я буду знайомитися, ось так я буду виглядати…». А це просто довбана ілюзія! 

Одного дня ти прокидаєшся і розумієш, що все це була повна маячня. Тому лінію ілюзій потрібно різати із самого початку, робити свого роду reality check.

На етапі ідеї запитати у себе: «Чувак, а я зможу це реалізувати зараз? Не ідеально, а зробивши мінімальний крок, не відкладаючи на потім?». І якщо починається оце перекидання на післязавтра, на тиждень уперед — усе, це не працює. 

Від «переварювання» в голові до перших пошуків і дій.

Коли я відкривав новий напрямок рекрутингу в aem.college, усе починалося не з плану, а з чіткого усвідомлення: у мене з одного боку є підприємці й власники бізнесу, а з іншого — професіонали й експерти. Відчував, що мій нетворк, набутий за 10 років у сфері, може стати точкою, яка з'єднає обидві зацікавлені сторони. 

Кілька тижнів просто ходив і виношував цю ідею. Тут є тонка грань: можна дозволити ідеї «варитися» в голові, а можна вже почати створювати щось реальне. Свідомо не переходив цю межу — дивився, чи відпустить мене сама, чи ні.

Коли одна й та сама ідея не покидала мене кілька тижнів поспіль, зрозумів: «Усе, воно, треба робити!» І в той самий день, коли це визнав, почав діяти. Одразу подумав, хто міг би стати партнером у цьому напрямку, написав кілька повідомлень людям.

Вже наступного дня в мене були заплановані зустрічі, аби обрати, з ким буде комфортніше будувати цей напрямок.

Думки мають вилазити за межі твоєї голови та конвертуватися у перші кроки. Швидкість між рішенням і першою дією — те, що не дає мені застрягнути в романтизації ідеї. Принаймні, так це спрацьовує зі мною.

Що ти можеш зробити просто зараз?

Упевнений, що на цьому моменті мене читають саме ті, хто вже задумувався про зміни, шукав можливості, проте все одно лишався на етапі обдумувань та доведення картинки до ідеалу лише в голові. 

Зона комфорту, де ти боїшся втратити те, що вже маєш та зробити крок назустріч ризику й невідомості — це пастка. І якщо ти хочеш із неї вийти, то потрібно з чогось починати. Не думати: «Що я робитиму, я ж можу лишитися без роботи», — а прийти додому і перезібрати своє резюме, портфоліо та почати подаватися на різні вакансії. Це можна робити фоново і таким чином рухати себе вперед. 

Усе тому що нова робота й можливості це не магія чи удача, а процес, який ти сам контролюєш.

Зміни у житті можна будувати з нуля. Ти живеш у світі, де для вивчення онлайн-професій, треба лише бажання. Іноді навіть 10-20 хвилин пробного заняття допомагають генерувати ідеї. У будь-якій програмі aem.college можна знайти безкоштовні уроки.

Ми насправді самі замикаємо це коло і професійно обманюємо себе, поки готуємося до кращих часів. На новий рівень треба рухатись ВЖЕ, навіть якщо перші кроки здаються якимись дрібними, майже нікчемними. 

Раніше я вже ділився історією Іллі, який роками «виживав» на змінах офіціанта і кальянника за $10 на день. А у вільні хвилини, коли такі взагалі траплялися, чувак малював дизайн на вітринах і меню за копійки. 

Переломний момент стався, коли за тиждень роботи над лендингом Ілля отримав $300 — стільки ж, скільки заробляв в закладі за місяць виснажливих змін. 

Замість того, щоб і далі тягнути дві реальності — ненависну роботу і час від часу дизайн він зробив ставку на професію, пройшов через вигорання, зраду партнера і кризу під час COVID, але вибудував власну агенцію, де тепер закриває проєкти по $20 000 - 30 000.