Від кальянки в Горлівці до дизайну складних інтерфейсів для мільйонера з Дубаї.

Денис з Горлівки. До UX/UI дизайну він встиг побути організатором заходів, журналістом, власником рекламної агенції та навіть своєї кальянки (з партнером).

Спочатку були культурні заходи

По суті, як в житті більшості... шлях починається з купи різних ідей. Так й вийшло позайматися афішами, фотографіями та монтажем (тим, який більше до компʼютерів ніж до шин).

Потім було трохи журналістики, тому що хотілося говорити про проблеми міста. Той період, коли гроші не дуже сильно цікавлять.

Але далі вже серйозніше — своя маленька рекламна агенція. Це коли ти вперше розумієш що комунікація це окрема професія. Що можна взяти чийсь бізнес, розібрати його до кісток і зібрати назад так щоб люди захотіли це купити.

Денис там варився щодня. Клієнти, брифи, дедлайни, правки. І десь між усім цим починаєш відчувати де працює а де ні. Не по підручнику, а по реакції людей та замовників.

Хоча, дизайн завжди був поруч...

Він каже що "всі пазли склалися". Що все як раз вело до інтерфейсного дизайну.

Але, був ще один етап.

Відкрили з другом кальянку.

Березень 2020. За місяць до того як закрили все (ті самі часи covid які перевели весь світ в онлайн). Поки заклад фізично не працював, зробили доставку кальянів і бару додому.

Крутилися, шукали рішення.

Саме тоді про них і дізналось місто.

Після кальянки пробував моушн і графічний дизайн. Не зайшло. Каже просто: не той рівень проблем. Нецікаво. В тому сенсі, що просто малюєш пікселі та картинки на екрані.

Те що його зачепило в інтерфейсному дизайні — це можливість впливати на людину через цифровий продукт.

Щоб користувач відчув що те що робить зараз веде його до мети, та телефон або ноутбук став доповненням його життя.

В гарному сенсі. Не просто doom scrolling (коли гортаєш усі підряд Reels та TikTok), а для життєвих рішень.

Замовити їжу? Викликати такси? Щось зробити з рахунками в банку? Сплатити податки? Все це сьогодні робиться завдяки цифровим інтерфейсам.

Він пояснює це через музику і їжу. Каже що немає різниці між імпровізацією на інструменті і приготуванням страви і проєктуванням взаємодії користувача. Все має спільні патерни, просто впливає на різні відчуття людини.

"Taste. Feel. Fill. Repeat."

Більшості буде складно зрозуміти цю аналогію, тому що це вимагає продуктового цифрового досвіду та проектування цих інтерфейсів.

Але, це має сенс.

Півтора роки він вчився пасивно, просто дивлячись різну інформацію в інтернеті.

Перший клієнт прийшов з проектом брендингу б'юті студії. Лого, меню, вивіска. Не спав ночами. Робив десять варіантів лого.

Наче це замовлення вирішувало все в його житті. Відповідальність.

Класничний перший досвід із новими замовленнями в новій ніші. Коли турбуєшся за результат більше ніж за своє здоровʼя.

Потім шість місяців активно в нашому aem college, програма Інтерфейсник. Каже що тільки тут все зв'язалось в одне ціле.

Зараз він працює з продуктом з ОАЄ, будує трейдинговий термінал.

Цей проєкт прийшов по рефералу. Доларовий мільйонер, фаундер з чітким баченням і без жодної шаблонності. Ніякого CV, ніяких етапів співбесіди.

Просто перша зустріч, розмова про Насіма Таліба, математику, економіку. І відчуття що хочеш з цією людиною працювати. Не через гроші, а через інтерес до людини, її мислення і рівня гри.

Тестове завдання було одне — дизайн нотіфікейшена. Але в трейдинговому домені це не просто намалювати повідомлення.

Треба було швидко зануритись, зробити ресерч і запропонувати свої рішення як покращити поточний стан. Оффер отримав за 1.5 тижні.

Команда невелика, топові спеціалісти з різних куточків світу. Немає PM, немає HR. Є розподіл обов'язків і люди які розуміють що роблять.

Жодного "давай через тиждень зідзвонимось". Швидка розробка, швидке реагування, простір для експериментів.

Найскладнішим у навчанні, каже, було дозволити собі спати.

Розумів що кожен день на ринок виходять нові люди. Що немає часу сумніватись. Тому тиснув.

Trust my spirit. Got feeling and suspicion. I'm on a mission.

Це рядки з треку Swindle. Але Денис закидає їх не випадково — це просто його майндсет в трьох рядках.

Він розуміє що бажаючих багато. Тому хоче швидше отримати результат для себе й летить вперед.

Тому що ринок й правда не стоїть на місці, бо завжди зʼявляються нові професіонали. Але яка приємна новина?

Залишається декілька відсотків.

На жаль, в Україні звикли навчати просто користуватися програмами. Ніхто не розповідає про справжній світ цифрових стартапів та роль дизайнерів в ньому.

Продуктове мислення Дениса дає йому всі можливості сьогодні. Тому що людина йде від проблематики та бажання щось зробити комплексне. Більшість дизайнерів просто хочуть створювати красиві інтерфейси, не думаючи про справжні продуктові сценарії.

Запитав в нього, що б сказав собі на старті?

Ден походу любить англійську, бо знов закинув цитату. "Keep going." Каже, це єдиний драйвер який завжди підштовхує до розвитку.

Додав що не казав би собі вчити якісь речі по іншому. Інструментарій неважливий, змінюється щороку. Єдиний ключ в голові... в тому як підходиш до роботи.

До речі, сьогодні він один з менторів коледжу в напрямку інтерфейсного дизайну.

Знаєте що мене тут чіпляє?

Кальянка, журналістика, реклама, моушн — якби подивитись збоку, це виглядає як людина яка просто не може визначитись. Але Денис каже, що кожен шматочок пазла підводив до того, де він зараз знаходиться.

Бо є різниця між людиною яка вивчила Figma і людиною яка розуміє чому користувач робить саме так а не інакше. Перших багато. Других значно менше.

Якщо хочеш розібратись як думають продуктові дизайнери і що насправді відбувається за екраном — бронюй місце на індивідуальну консультацію по програмі Інтерфейсник.

p.s ти можеш отримати платну консультацію від Дениса або допомогу у твоєму професійному розвитку. Напиши йому в Телеграм з поміткою, що прийшов з сайту коледжу, щоб отримати бонус.