Від кальянника за $10 / день до своєї дизайн-агенції і офісу на Балі.

Ілля з Дніпра. Почав свій творчий шлях зі стінгазет у школі та граффіті на стінах. Мати у початковій школі допомагала виконувати завдання з малювання. Саме від неї він отримав любов до творчості. Та й пензлик з олівцем навчився тримати завдяки їй.

Перші замовлення та шкільна валюта.

Ілля робив стінгазети для різних вчителів і за це могли зарахувати якийсь предмет автоматом.

В старших класах стінгазети спершу замінили малюнки на шкільних дошках, а потім і графіті на стінах.

Ставки зростають.

Якось у 9-му класі Ілля помітив у кабінеті інформатики диск з уроками по Фотошопу. Глянув пару відео, повторив і зрозумів, йому це в кайф.

Перед випускним до Іллі прийшли з ради вчителів. Попросили зробити етикетку для шампанського з портретом директора. За це закрили семестрові оцінки по важкому предмету.

Ілля не міг повірити, що його творчість може бути настільки вигідною.

Перші 90 гривень з дизайну.

Вже у 16 років Ілля підпрацьовував офіціантом, а потім кальянником. Заклад регулярно просив його оформити вітрини до свят. Хлопець малював маркерами по вітринах до Дня Валентина, Нового року та інших тематичних двіжів.

Одного разу 18-ти річний Ілля гуляв по Дніпру і зайшов в якусь рандомну кав'ярню. Він завис на їх оформленні і хотів дізнатися, хто це робив. Знайшов контакти власників і виявилося, що це маленька місцева дизайн-студія з двох дівчат. Він просився до них у команду, як помічник, хоч без оплати, аби лише отримати комерційний досвід у дизайні.

Дівчата були шоковані, бо їм ніхто зазвичай не пропонував допомагати, та ще й безкоштовно. Але вони зустрілися у кав'ярні й дали перше завдання: переробити готовий макет меню для одного з ресторанів, з яким вони працювали.

Ілля зробив це за декілька годин і отримав 90 гривень.

Це були його перші реальні гроші з дизайну. Для розуміння: стільки ж він заробляв чайовими за цілу 12-годинну зміну з кальянами.

Разом вони працювали більше року. Дівчата кликали на оформлення нових ресторанів. А Ілля під час своєї зміни в закладі займав вільний столик та у вільну хвилину паралельно робив дизайн.

У 18 він створив власний бренд. Разом зі знайомим купили десять старих вогнегасників і переробили їх у гаражі на цілу партію дизайнерських кальянів. Придумали назву, зробили логотип. Цю партію поставили в ресторани, які самі ж оформлювали з дівчатами.

Потім Ілля з партнером зробив ще декілька партій нових кальянів та почав їх продавати.

Як звичайна візитівка змінила все.

Ставка Іллі у ресторані була $10 на день плюс чайові. Одного вечора до закладу прийшла компанія хлопців разом із батьком одного з них. Поки той курив кальян, хлопці між собою обговорювали, що в друкарні йому щойно зробили паршиву візитку.

Ілля почув розмову й сказав:

Давайте я зроблю для вас нову візитівку.

Наступного дня він показав хлопцям готовий макет і отримав за нього 50 доларів. Потім він сам підготував макет до друку, знайшов друкарню, розібрався з усіма технічними вимогами до макета по вказівках з друкарні.

За кілька днів до нього знову прийшов син того чоловіка.

Батькові сподобалась візитівка, нам ще сайт потрібен. Вмієш таке робити?

Ілля сказав, що вміє. Хоча гадки не мав, як роблять сайти. Тому знайшов у YouTube відео "як робити дизайн сайтів у Фотошопі" і просто повторював. За тиждень зробив лендинг для компанії, що виробляла дверні замки та ключі, і отримав за нього 300 доларів.

І тут його накрило.

Як так? Ти пашеш в закладі за 10 баксів, а за тиждень дизайну отримуєш $300.

До цього моменту йому щиро здавалось, що малювати вміють всі, і за це не можуть платити багато грошей.

Друг тоді сказав просту річ:

Хоча ти зараз заробляєш та виживаєш завдяки кальяну, але ти не хлопець на побігеньках. Ти дизайнер.

У друга був товариш, який шукав собі напарника з дизайну. Він познайомив Іллю з тим, у кого вже були клієнти та потрібна була повноцінна дизайн-агенція для закриття обсягу робіт.

Партнерство, яке виявилось найманою роботою.

З тим хлопцем вони домовилися, що будуть партнерами, але тільки на словах. Звучало усе красиво. Насправді ж Ілля просто працював на нього без вихідних. Той приводив клієнтів, а всі інші процеси були на Іллі.

У 20 років він ще не вмів домовлятися про умови. Тому одночасно тягнув по п'ять-шість проєктів, самостійно вів комунікацію, робив дизайн, шукав підрядників, контролював їхню роботу й паралельно наповнював портфоліо агенції.

За півтора-два роки через нього пройшло понад 40 проєктів. У свої 20 Ілля дійшов до повного професійного вигорання. Не хотів і не міг фізично працювати чи робити прості речі, як у дизайні, так і у побуті. Робота виснажила його до пікової точки.

Розійшлися вони погано. Ілля сказав, що за таких умов роботи він краще зробить власну агенцію. Колишній партнер забрав усі контакти замовників і розповідав клієнтам, що з Іллею краще не працювати. Але Ілля зміг забрати стару команду, що працювала над розробкою сайтів.

Довелося будувати репутацію з 0 та самостійно шукати нових клієнтів. Хоча деякі ще довго приходили саме до Іллі, бо довіряли йому.

Так у 21 рік з'явилась його власна агенція SHO.digital. Хоча по факту це були 2-3 людини, які закривали обсяг робіт, на який зазвичай треба 6-10.

Він чесно каже: 

Я працював над розвитком агенції та робив дизайн не з гарних намірів, а через гординю. Я хотів довести собі й іншим, чого вартий, і що все зможу сам.

На Балі він потрапив, бо його буквально закрили в домі.

2017 рік, пік вигорання. Через брак коштів та нестачу клієнтів Ілля жив у друга за містом. І за вечерею той каже:

Ти якийсь похмурий. Знаєш, я був на Балі, там так прикольно. Напевно тобі теж туди варто з'їздити, щоб прийти до тями. Бери передплату з нового клієнта і купуй квиток на літак. Поки не візьмеш, з мого дому не вийдеш!

Ілля так і зробив. Наступного дня зустрівся з іншим другом і той каже:

Я тут зараз працюю в наймі, але мені так набридло. Хочу звільнитися і полетіти на Балі відпочити. Полетиш зі мною?

А Ілля дістає свій квиток і каже:

Ні, братику. Це ти зі мною полетиш.

Полетіли втрьох, разом з менеджеркою нової агенції Іллі. Через місяць на Балі Ілля зрозумів, що хоче пожити на райському острові та поодовжив свою візу ще на декілька місяців.

Але казкового переїзду не вийшло. На Балі він потрапив в аварію. Через лікування та неспроможність працювати у нього скінчилися гроші. Клієнти почали скаржитися. І вже за кілька місяців він повернувся на реабілітацію в Україну.

Вдома він пробув декілька місяців, розібрався з боргами, відновився та познайомився з майбутньою дружиною. Вона тоді працювала офіціанткою в ресторані, куди він ходив на обід. Через місяць знайомства Ілля їй каже:

Я не хочу зимувати в Україні, тут скоро буде холодно та похмуро. Поїхали зі мною на Балі, я там вже був.

Вони тільки-но почали зустрічатися. Дівчина через поїздку мала піти з роботи. На останні гроші купила квиток. І в останню ж мить хотіла відмовитись через страх невідомого. Тож Іллі довелося її повмовляти.

Зрештою вони поїхали, але вже за місяць почався ковід. І вони застрягли на Балі. Так зимівка перетворилась на 7 років сувмісного життя.

‍

Тільки у цієї ідеальної картинки з пальмами є зворотна сторона.

Один клієнтів побачив в сторіз, що Ілля живе на Балі. Робота над його проєктом йшла своїм ходом, але замовник вирішив, що йому приділяють мало уваги. І на середині вже виконаної роботи почав вимагати гроші назад і погрожувати судом.

Вирішували питання через досудове врегулювання. Показали, що частину робіт клієнт до цього сам прийняв. Але після цього Ілля повністю переписав свій договір.

Цей документ мені коштував багато нервів, поту, крові й великих грошей на юристів.

Але був і гірший випадок. Клієнт прийшов через знайомих, тому працювали без договору. Правок було більше, ніж у будь-якому іншому проєкті, а роботи зробили навіть більше, ніж домовлялись, і за часом, і за результатом.

Але клієнт був незадоволений. Наприкінці співпраці Ілля отримав від нього повідомлення:

Якщо не повернеш гроші, можеш не виходити з дому. Тебе там будуть чекати.

Кілька накачаних чуваків справді майже цілий день стояли біля його будинку.

Для Іллі це був найбільший стрес у житті. Посипалося і фізичне, і психологічне здоров'я. Довелось лікуватись, розбиратись у юридичній стороні діджиталу, вчитись ставити особисті межі і повністю міняти умови роботи з клієнтами та знайомими.

В інстаграмі фрилансери показують тільки заходи сонця та пальми з Балі. А буває і ось так…

P.S. Юридична сторона діджиталу — це те, про що не розповідає жоден туторіал по дизайну. А потім у когось під домом чергують тітушки. Тому договір це не формальність.

Ковід обрубав всі канали продажів.

До 2020 Ілля продавав тільки особисто через нетворкінг, конференції, знайомства в ресторанах і подорожах. Він завжди вмів це робити напряму.

‍

Спочатку Covid19 все змінив. Стало неможливо знайомитися наживо. Потім повномасштабне вторгнення. Сарафанка почала затихати, бо бізнеси в Україні закривались. Ілля зрозумів, що його агенція переживає кризу та нестачу клієнтів.

Тоді він почув про Upwork та поліз розбиратись. Пощастило, що його знайомий якраз будував свій стартап із залучення клієнтів через цю платформу. Він допоміг Іллі оформити свій профіль і пояснив правила гри. Перші замовлення на платформі Ілля брав по 15-50 доларів за роботу, яка в нього зазвичай коштувала від $500. Просто щоб зібрати перші відгуки. Бо без них ти там ніхто.

Згодом і ця платформа просіла. Через велику хвилю нових дизайнерів конкуренція стала значно жорсткішою. Ілля все ж розпустив свою команду і пішов у найм продакт-дизайнером в українську тренінгову компанію за $4000 на місяць. За рік зі своїм стажером запустив дизайн-продукт з нуля. Каже чесно:

До цього пів року не було ні клієнтів, ні грошей. Дружина сама працювала, купувала їжу та платила за житло. Але коли засновниця Womaninsight доручила мені свій проєкт, у той важкий час це був єдиний спосіб вижити. Я досі дуже вдячний їй за це.

‍

Відновлення агенції

Потім агенція знов повернулась до життя. І цього разу знайшла свою нішу: складні технічні інтерфейси для промисловості: заводів, виробництв, управління важким обладнанням і процесами, а також медичні апарати.

Зараз команда працює у повному складі. Лендинг у них коштує від $3500, корпоративний сайт $10-20 тисяч, складні платформи від $20 тисяч.

Паралельно Ілля розкачує профіль на Contra і за останні два місяці заробив там перші $5000.

У команді зараз близько 8 людей. А сам він майже не залучений в операційку.

Два дизайнери, 3D і моушн, фулстек-розробник і окремий спеціаліст по нейронках, який може взяти на себе майже будь-яку задачу. Плюс фрілансери на підхваті та стажери, коли своїх рук не вистачає.

По оголошеннях Ілля нікого ніколи не шукав. Просто ресерчив Dribbble і Behance або зустрічав когось у житті, дивився портфоліо і пропонував роботу.

До вільної операційки він дійшов не одразу та непросто. Рік тому найняв менеджерку і весь цей час вчив працювати по регламенту, складав робочі інструкції. Поступово передавав все більше повноважень. А потім вперся у власний страх:

Якщо я віддам менеджерці всю свою роботу, то нащо тоді взагалі я в своїй агенції ?

З цим питанням він пішов до психолога. Після кількох сесій одного ранку Ілля прокинувся, подзвонив менеджерці і сказав, що наступний місяць вона працює повністю сама, а він тільки приводитиме клієнтів і перевірятиме макети.

Вона впоралась. Зараз третій місяць у такому ритмі, і в Іллі залишилось три ролі: продажі, стратегія, арт-дирекшн. У вільний час він працює над власним геймдев-стартапом.

Заради чого це все було? Як виглядає день.

Підйом о 9-10 ранку. Дружина готує сніданок і каву. Разом спілкуються про плани, внутрішні психологічні процеси та теми, що цікаві обом.

Об 11 Ілля їде у свій затишний офіс. До третьої займається своїми справами: власними проєктами, спокійним рев'ю робіт працівників, пошуком рішень для клієнтів чи стратегією на розвиток агенції.

Життя на Балі це улюблена перевага азійського часового поясу. Команда в Європі ще спить і пів дня належать лише тобі. Ніхто не заважає, можна попити кави або зробити чайну церемонію з друзями посеред робочого дня.

О 15:00 команда прокидається, і вони йдуть на ранковий кол хвилин на 15-45. Звіряються, як йдуть проєкти, ставлять плани на день і на тиждень. Далі до шостої точкова робота з кимось зі членів команди, арт-дирекшн, пошуки та розробка дизайн-концепцій.

О шостій перерва на спортзал або сауну. Дві години тренування та розмова з товаришами.

А після дев'ятої починається друге життя. Ілля з окремою командою розробляє власну комп'ютерну гру. Співпраця с розробниками, левел-дизайнерами, спільні дзвінки в Discord. Обговорюють нові локації і механіки. Може так сидіти до опівночі або всю ніч. Потім їде додому, вечеряє або дивиться фільм з дружиною, під який засинає.

‍

Офіс за $4000 на рік і гараж за $300.

Свій перший офіс Ілля орендував у 2018 році в Дніпрі для статусу. А зараз робить це вже для душі.

Це квартирка на 20 квадратів на Балі. Всередині чайний стіл для церемоній, проектор, робоча станція і ванна кімната. Також Ілля хоче поставити 3D-принтер у гаражі для друкування корпусів екранів, для яких вони розробляють дизайн інтерфейсу.

Ілля роками працював з дому. В якийсь момент відчув, що коли живеш і працюєш з дружиною в одному просторі 24/7, то перестаєш відрізняти де особисте життя, а де робота та особистий простір для відпочинку. Офіс повернув фокус у роботу, а стосункам стало легше дихати. Тепер кожен з них проживає свій день окремо, і ввечері їм є що розповісти одне одному.

Хобі та пристрасть до мотоциклів

В дитинстві батько водив Іллю з братом на мотокрос дивитися, як мотоцикли літають з трамплінів. У холодні осінні дні, мама збирала для них гарячі бутерброди з ковбасою і наливала чай у термос.

Потім у малого Іллі з'явився велосипед, на якому вони з пацанами ганяли з Дніпра в сусідні міста по 4 години в один бік. У 16 з'явився перший мопед "Карпати", який він вбивав у сільській багнюці.

На Балі Ілля роками катався на орендованих байках і мріяв про свій ендуро-байк. Але грошей не вистачало.

І тут одного дня пише йому знайомий:

Є клієнт, у нього цілий мотокрос-трек. Йому потрібен брендинг і сайт.

Ілля сприйняв це як знак. Взяв передплату $5000 за роботу і того ж дня купив перший власний мотоцикл з рук.

Зараз (через 4 роки) він його повністю перезбирає та модифікує у своєму гаражі. Місцевим майстерням не довірив, коли побачив, в яких умовах там роблять техніку. Тому орендував приміщення, сам зробив верстак і купив інструменти. Вийшла повноцінна майстерня. Збільшив об'єм двигуна, здав раму на фарбування, замовив новий обвіс.

На цьому байку він вже був на Яві, катався біля вулкана Бромо. Наступна ціль Сулавесі. А в списку мрій: Мексика (Баха), Монголія, Гімалаї і подорож на Аляску з наметом.

Головне правило, завдяки якому немає вигорання.

У вихідні Ілля зовсім не працює. Взагалі. Навіть коли багато замовлень або взагалі нема грошей. Ніяких дзвінків і задач, і команді теж заборонено. Кожен клієнт знає про це з першого дня співпраці.

Саме з вигорання почався мій самостійний професійний шлях. І вже 6 років я не відчуваю цієї важкої втоми, бо у вихідні проводжу час на природі або відпочинку без робочих питань. Це головне правило мого лайфстайлу.

‍

Скільки коштує таке життя?

Ілля вперше приїхав на острів у 21 із заробітком біля $1500 на місяць. І тоді йому вистачало. Житло обходилось десь у $300-400.

Зараз вони з дружиною витрачають $2-3 тисячі на місяць на двох. Нормальне житло можна знайти десь за тисячу доларів, якщо платити наперед. І з досвідом життя тут стало зручнішим. Допомогли оптимізація витрат, довгострокова оренда, вміння домовлятись з місцевими і трохи індонезійської мови.

Якось вони на рік з дружиною та собакою переїхали жити у дім в джунглях. Провели собі інтернет, купили кавомашину, раз на тиждень їздили в місто за продуктами. На вихідні збирали гостей на барбекю.

Балі не вічна казка.

Ілля каже, що острів змінюється. Туристів стає більше. І вони з дружиною вже думають, куди рухатись далі. Він дивиться в бік розвинених країн Азії. Каже, Південно-Східний регіон ідеальний для життя коли тобі десь 20-30 років. А після 30 хочеться розвиненої інфраструктури і місця, де можна отримати щось більше, ніж пальми з вікна орендованої вілли.

Чи сумує за Україною?

Нещодавно в кав'ярні В'єтнаму він познайомився з кореянкою, яка тричі була у Львові. Вона відкрила галерею в телефоні і почала показувати йому вареники, площу Ринок, архітектуру. Розповідати, який в Україні сервіс.

Ілля заплакав. Справа навіть не в чомусь конкретному. Не вистачає самої можливості повернутись додому. До батьків, до місць, де виріс, до чотирьох сезонів і смачної їжі.

Ми запитали його просто. Якби міг повернутись на старт, що б сказав собі?

Починай займатися дизайном не лише для задоволення, а вже вчися на цьому заробляти і шукай свою нішу. Чим швидше її знайдеш, тим швидше прийдуть великі гроші.

Його Insta. Підписуйся ;)

До речі, нещодавно писали про те, як сьогодні новачкам з нуля входити в айті та шукати собі клієнтів або компанії. Також, пояснили чому "старички" з 10-річним досвідом нікому непотрібні.

Якщо хочеш спочатку просто розібратися, що таке UX/UI і як виглядає цей ринок насправді, у нас є безкоштовні уроки. А якщо хочеш пришвидшити свій шлях і не повторити помилки Іллі — подивись на програму Інтерфейсник. Якщо резонує — бронюй місце на індивідуальну консультацію тут.