Від кальянника за $20 / день до своєї дизайн-агенції і офісу на Балі.

У Іллі з Дніпра все почалося зі шкільних стінгазет, які він оформлював разом з мамою. Саме від неї він отримав любов до творчості. Та й пензлик з олівцем навчився тримати завдяки їй.

Перші замовлення оплачувались шкільною валютою.

У школі була своя оплата за роботу. Зробив стінгазету і за це автоматично зараховують предмет.

В старших класах стінгазети замінили графіті. Розмальовуєш стіну школи декілька днів, пропускаєш уроки, ще й відмінні оцінки за це отримуєш.

Ставки зростають.

Якось Ілля у кабінеті інформатики помітив диск з уроками Фотошоп. Глянув пару відео, повторив і зрозумів, йому це в кайф.

Перед випускним до Іллі прийшли з ради вчителів. Попросили зробити етикетку для шампанського з портретом директора. За це йому закрили чотири складні предмети.

Досі шкільна валюта, але 4 предмети лише за одну етикетку! Ілля не міг повірити, що творчість може бути настільки вигідною.

Перші 90 гривень з дизайну.

Ілля підпрацьовував офіціантом, а потім кальянником. Заклади іноді просили його оформити вітрини до свят. Він малював маркерами по склу до Дня Валентина, Нового року та інших тематичних двіжів. Паралельно безкоштовно малював логотипи.

Одного разу Ілля зайшов в якусь рандомну дніпровську кав'ярню і завис на дизайні. Він хотів дізнатися, хто це робить. Тому знайшов контакти власників та виявилося, що це маленька місцева студія з двох дівчат. Він просився в команду хоч без оплати аби лише отримати цей досвід.

Дівчата були шоковані, бо ніхто зазвичай не пропонує працювати безкоштовно. Але вони зустрілися і дали перше завдання: переробити готовий макет меню для одного з ресторанів.

Ілля зробив це за дві години і отримав 90 гривень.

Це були його перші гроші з дизайну. Для розуміння: стільки ж він заробляв чайовими за цілий день роботи з кальянами.

Разом вони працювали майже рік. Дівчата кликали на оформлення нових ресторанів. А Ілля під час своєї зміни в закладі займав вільний столик та у вільну хвилину робив дизайн.

У 18 він створив власний бренд. Разом зі знайомим купили десять старих вогнегасників і переробили їх у гаражі на цілу партію кальянів. Придумали назву, зробили логотип. Згодом ставили їх в ресторани, який сам ж оформлювали з дівчатами.

Як звичайна візитівка змінила все.

Ставка Іллі була $20 на день плюс чайові. Одного вечора до закладу прийшла компанія його знайомих разом із батьком одного з них. Поки той курив кальян, хлопці між собою обговорювали, що в друкарні йому щойно зробили паршиву візитку.

Ілля почув розмову й сказав:

Давайте я зроблю.

Наступного дня він приніс готовий макет і отримав за нього 50 доларів. Потім він сам довів макет до друку, знайшов друкарню, розібрався з усіма технічними вимогами по відеоінструкціях.

За кілька днів до нього знову прийшов син того чоловіка.

Батькові сподобалась візитівка, нам ще сайт потрібен. Вмієш робити?

Ілля сказав, що вміє. Хоча гадки не мав, як роблять сайти.

Зайшов у YouTube, написав "як робити дизайн сайтів у Фотошопі" і просто повторював за іншими. За тиждень зробив лендинг для компанії, що виробляла замки та ключі, і отримав за нього 300 доларів.

І тут його накрило.

Як так? Ти пашеш в закладі за 20 баксів на день, а за тиждень дизайну отримуєш 300.

До цього моменту йому щиро здавалось, що малювати вміють всі, і за це не можуть платити багато.

Друг тоді сказав просту річ:

Ти не кальянник. Ти дизайнер.

І познайомив Іллю зі своїм товаришем, у якого була агенція.

Партнерство, яке виявилось найманою роботою.

З тим хлопцем вони домовилися, що будуть партнерами. Звучало красиво. Насправді ж Ілля просто працював на нього. Той приводив клієнтів, а весь дизайн був на Іллі.

У 20 років він ще не вмів домовлятися про умови. Тому одночасно тягнув по п'ять-шість проєктів, самостійно вів комунікацію, робив дизайн, шукав підрядників, контролював їхню роботу й паралельно наповнював портфоліо агенції.

За півтора-два роки через нього пройшло понад 40 проєктів. І дійшло до повного вигорання.

Розійшлися вони погано. Ілля сказав, що за таких умов краще зробить власну агенцію. Колишній партнер забрав усі контакти замовників і розповідав клієнтам, що з Іллею краще не працювати. Хоча частина клієнтів ще довго приходила саме до Іллі, бо довіряли саме йому.

Так у 21 рік з'явилась його власна агенція. Хоча по факту це були 2-3 людини, які закривали обсяг, на який зазвичай треба десять.

Він чесно каже: 

Робив це з гордині. Хотів довести собі й іншим, чого вартий.

На Балі він потрапив, бо його буквально не випустили з дому.

2018 рік, пік вигорання. Ілля живе у друга за містом, і той каже: 

Я був на Балі, там так прикольно. Напевно тобі теж туди варто з'їздити. Бери передплату з нового клієнта і купуй квиток. Поки не візьмеш, з мого дому не вийдеш.

Ілля так і зробив. За пару годин приходить до іншого знайомого. Той такий:

Я тут зараз працюю в наймі. Мені так набридло. Хочу звільнитися і полетіти на Балі. Полетиш зі мною?

А Ілля дістає свій квиток і каже:

Ні, братику. Це ти зі мною полетиш.

Полетіли втрьох. Ілля, цей другий знайомий і менеджерка Іллі, яка тоді ще була його дівчиною. Через місяць Ілля продовжив візу і зрозумів, що хоче тут пожити.

Але казкового переїзду не вийшло. На Балі він потрапив в аварію і вже за кілька місяців повернувся в Україну.

Вдома він познайомився з майбутньою дружиною. Вона тоді працювала офіціанткою. Ілля каже:

Не хочу зимувати в Україні, тут холодно. Поїхали зі мною на Балі.

Вони тільки-но почали зустрічатися, тож довелося трохи повмовляти. Зрештою поїхали, але вже за місяць почався ковід. І вони застрягли в Індонезії. Так зимівка перетворилась на 7 років. В сумі Ілля на острові вже 8.

Тільки у цієї ідеальної картинки з пальмами є зворотна сторона.

Один клієнт побачив у сториз, що Ілля на Балі. Робота над проєктом йшла своїм ходом, але замовник вирішив, що йому приділяють мало уваги. І на середині вже виконаної роботи почав вимагати гроші назад і погрожувати судом.

Відбились через досудове врегулювання. Показали, що частину робіт він до цього сам прийняв. Але після цього Ілля повністю переписав договір.

Цей документ мені коштував поту, крові й грошей на юристів.

Але був і гірший випадок. Клієнт прийшов через знайомих, тому працювали без договору. Правок було більше, ніж у будь-якому іншому проєкті, а роботи зробили навіть більше, ніж домовлялись, і за часом, і за результатом.

А наприкінці співпраці Ілля отримав повідомлення:

Якщо не повернеш гроші, можеш не виходити з дому. Тебе там будуть чекати.

Кілька чуваків справді цілий день стояли біля його будинку.

Для Іллі це був найбільший стрес у житті. Посипалося і фізичне, і психологічне здоров'я. Довелось лікуватись, розбиратись у юридичній стороні діджиталу, вчитись ставити особисті межі і повністю міняти умови роботи з друзями.

В інстаграмі показують тільки заходи сонця з байка. А буває ось так.

P.S. Юридична сторона діджиталу — це те, про що не розповідає жоден туторіал по фігмі. А потім у когось під домом чергують чуваки. Тому договір, друже, це не формальність.

Ковід обрубав всі канали продажів.

До 2020 Ілля продавав тільки особисто. Нетворкінг, конференції, знайомства в ресторанах і подорожах. Він завжди вмів це робити напряму.

Ковід все змінив. Потім повномасштабне вторгнення, і сарафанка теж почала затихати, бо бізнеси в Україні закривались.

Тоді він поліз розбиратись в Upwork. Пощастило, що старий знайомий якраз будував сервіс із залучення клієнтів через цю платформу. Він допоміг оформити профіль і пояснив правила гри. Перші замовлення Ілля брав по 15-50 доларів за роботу, яка в нього зазвичай коштувала тисячу. Просто щоб зібрати відгуки. Бо без них ти там ніхто.

Згодом і ця платформа просіла. Після великої хвилі нових дизайнерів конкуренція стала значно жорсткішою. Ілля розпустив команду і пішов у найм продакт-дизайнером в українську компанію за $4000 на місяць. За рік запустив продукт з нуля. Каже чесно: 

Тоді це був найкращий спосіб вижити.

Потім агенція повернулась до життя. І цього разу знайшла свою нішу: складні технічні інтерфейси для промисловості: заводів, виробництв, управління обладнанням і процесами.

Туди більшість дизайнерів навіть не дивиться. Лендинг у них коштує $3500, корпоративний сайт $10-15 тисяч, складні платформи до $20 тисяч.

Паралельно Ілля розкачує профіль на Contra і за останні два місяці заробив там перші $5000.

У команді близько 10 людей. А сам майже не залучений в операційку.

Два дизайнери, людина яка закриває 3D і моушн, фулстек-розробник і окремий спеціаліст по нейронках, який може взяти на себе майже будь-яку задачу. Плюс фрілансери на підхваті, коли своїх рук не вистачає.

По оголошеннях Ілля нікого ніколи не шукав. Просто ресерчив Dribbble і Behance або зустрічав когось у житті, дивився портфоліо і пропонував роботу.

До вільної операційки він дійшов непросто. Він найняв менеджерку і цілий рік писав для неї регламенти й інструкції. Поступово віддавав їй все більше повноважень. А потім вперся у власний страх:

Якщо я віддам менеджеру всю роботу, то нащо тоді взагалі я?

З цим питанням він пішов до психолога. Після кількох сесій одного ранку Ілля просто прокинувся, подзвонив менеджерці і сказав, що цей місяць вона працює повністю сама, а він тільки приводитиме клієнтів і перевірятиме макети.

Вона впоралась. Зараз третій місяць у такому ритмі, і в Іллі залишилось три ролі: продажі, стратегія, арт-дирекшн.

Заради чого це все було? Як виглядає день.

Підйом о 9-10 ранку. Дружина готує сніданок і каву, вони сидять разом півгодини чи годину і спілкуються про плани, внутрішні процеси та теми, що цікаві обом.

Об 11 Ілля їде в офіс. До третьої займається своїми справами: власними проєктами, спокійним рев'ю робіт, пошуком рішень для клієнтів.

Для мене це улюблена перевага азійського часового поясу. Команда в Європі ще спить. Пів дня належать лише тобі.

О третій команда прокидається, і вони йдуть на кол на хвилин 15-45. Звіряються, як йдуть проєкти, ставлять плани на тиждень. Далі до шостої точкова робота з кимось із команди, арт-дирекшн, концепції.

О шостій спортзал, там же сауна. Дві години з товаришем. О восьмій вечеря.

А після дев'ятої починається друге життя. Ілля з окремою командою робить власну гру. Розробники, левел-дизайнери, дзвінки в Discord, нові локації і механіки. Може так сидіти до опівночі. Потім додому, фільм з дружиною, під який він засинає.

Офіс за $4000 на рік і гараж за $400.

Свій перший офіс Ілля зняв не для статусу. Це квартирка на 20 квадратів в центрі Убуда. Всередині чайний стіл для церемоній, проектор, робоча станція і душ, у який можна сходити посеред дня, якщо жарко. Скоро туди доїде 3D-принтер.

Ілля роками працював з дому і в якийсь момент відчув, що коли живеш і працюєш з людиною в одному просторі 24/7, то перестаєш відділяти себе від неї. Офіс повернув фокус у роботу, а стосункам стало легше дихати. Тепер кожен з них проживає свій день окремо, і ввечері їм є що розповісти одне одному.

З гаражем інша історія.

В дитинстві батько водив Іллю з братом на мотокрос. Холодні осінні дні, мама збирає бутерброди з ковбасою і наливає чай у термос, а вони дивляться, як мотоцикли літають з трамплінів.

Потім був велосипед, на якому вони з пацанами ганяли з Дніпра в сусіднє місто по 4 години в один бік. У 16 з'явився мопед "Карпати", який він помалу вбивав на сільській багнюці.

На Балі Ілля роками катався на орендованих байках і мріяв про свій. Грошей не вистачало.

І тут одного дня пише знайомий:

Є клієнт, у нього цілий мотокрос-трек, потрібен брендинг і сайт.

Ілля сприйняв це як знак. Взяв передплату $5000 і того ж дня купив собі мотоцикл з рук.

Зараз, через 4 роки, він його повністю перезбирає. Місцевим майстерням не довірив, коли побачив, у яких умовах там роблять техніку. Тому зняв маленьку кімнату, сам зробив верстак, повісив інструменти. Вийшла повноцінна майстерня. Збільшив об'єм двигуна, здав пластик на фарбування, замовив новий обвіс.

На цьому байку він вже їздив паромом на Яву, був біля вулкана Бромо. Наступна ціль Сулавесі. А в списку мрій: Мексика, Монголія, Гімалаї і дорога на Аляску з палаткою.

Головне правило, завдяки якому 8 років немає вигорання.

У вихідні Ілля не працює. Взагалі. Ніяких дзвінків і задач, і команді теж заборонено. Кожен клієнт знає про це з першого дня співпраці.

Саме з вигорання почався мій шлях на Балі. І вже 8 років я не відчуваю цього. Це головне правило мого лайфстайлу.

Скільки коштує таке життя?

Ілля вперше приїхав на острів у 21-22 роки із заробітком до $1500 на місяць. І йому вистачало. Житло тоді обходилось у $400-600.

Зараз вони з дружиною витрачають $2-3 тисячі на місяць за двох. Житло можна знайти десь за тисячу, якщо платити наперед. І з часом життя тут стає тільки дешевшим. Довгострокова оренда, вміння домовлятись з місцевими і трохи індонезійської мови.

Якось вони на рік переїхали в джунглі. Провели інтернет, купили кавомашину, раз на тиждень їздили в місто за повною машиною продуктів. Гостей забирали самі на ночівлю і барбекю з видом на рисові тераси.

Балі не вічна казка.

Ілля каже, що острів змінюється. Туристів стає більше. І вони з дружиною вже думають, куди рухатись далі. Він дивиться в бік Японії. Каже, Південно-Східна Азія ідеальна десь з 20 до 25 років. А після 30 хочеться розвиненої інфраструктури і країни, де можна отримати щось більше, ніж візу.

Чи сумує за Україною?

Нещодавно в кав'ярні В'єтнаму він познайомився з кореянкою, яка тричі була у Львові. Вона відкрила галерею в телефоні і почала показувати йому вареники, площу Ринок, архітектуру. Розповідати, який в Україні сервіс.

Ілля заплакав. Справа навіть не в чомусь конкретному. Не вистачає самої можливості повернутись додому. До батьків, до місць, де виріс, до чотирьох сезонів і смачної їжі.

Ми запитали його просто. Якби міг повернутись на старт, що б сказав собі?

Починай займатися дизайном не лише для задоволення, а вже вчися на цьому заробляти і шукай свою нішу. Чим швидше її знайдеш, тим швидше прийдуть великі гроші.

Його Insta. Підписуйся ;)

До речі, нещодавно писали про те, як сьогодні новачкам з нуля входити в айті та шукати собі клієнтів або компанії. Також, пояснили чому "старички" з 10-річним досвідом нікому непотрібні.

Якщо хочеш спочатку просто розібратися, що таке UX/UI і як виглядає цей ринок насправді, у нас є безкоштовні уроки. А якщо хочеш пришвидшити свій шлях і не повторити помилки Іллі — подивись на програму Інтерфейсник. Якщо резонує — бронюй місце на індивідуальну консультацію тут.