Приховувала від батьків зміну професії, а тепер впливає на тисячі шкіл України.

Марія обрала дизайн, бо дуже хотіла заробляти гроші, а в результаті знайшла місію, команду та вплив на майбутнє тисяч українців. До цього вона встигла покинути навчання на фінансистку, приховувала це від батьків і десять місяців шукала першу вакансію в IT. 

Від творчого бекграунду до прагматичних фінансів 

Марія проявляла свою любов до креативу з дитинства, любила рукоділля і навіть мріяла вступити в художній університет. Але вже на підготовчих курсах помітила, що в закладах подібного типу студентів намагалися загнати у єдиний шаблон: вчили малювати однотипні натюрморти, штрихувати, працювати в стилі реалізму. У той час як Марія хотіла створювати на полотні фентезійні сюжети, їй підсовували чергову композицію з кубом та тканиною, але вже з іншого ракурсу.

Зваживши, вона вирішила обрати кардинально інший напрямок. Одразу після ЗНО випускниця Марія натрапила на цікаву пропозицію від аудиторської компанії. У «Делойт» практикували дуальну форму освіти: ти навчаєшся і одразу працюєш за спеціальністю, а компанія оплачує контракт в університеті й видає фіксовану зарплату.

Марія пройшла відбір і вже на першому курсі мала справи з різними проєктами. Це були сезонні роботи по 2-3 місяці, де щоразу ти змінюєш команду та перевіряєш бухгалтерську звітність великих бізнесів. Свою зарплату Марія використовувала як кишенькові гроші, коли жила з батьками. Тоді, будучи студенткою, вона купила собі вживаний 8-й айфон. 

В одному з проєктів Марія відчула вигорання. Математичні розрахунки вона взагалі не вважала своєю сильною стороною, тому зіштовхнулася з сумнівами про правильність вибору. 

Свій досвід у фінансах я дуже поважаю, але з точки зору моєї особистості, на другий рік я відчула, що це вже було не про мене.

Приховувала від батьків, що покинула роботу й універ   

Оцінюючи свої захоплення та навички, Марія згадувала, що любить роботу з людьми та керування процесами. Із варіантів, які поєднували ці пункти, був менеджмент. 

Хлопець Марії, вже на той момент працював у IT. Він не закінчував універ та з підліткового віку почав верстати сайти, а зараз вже доріс до фулстек-розробника. 

На його прикладі Марія відкрила для себе сферу UX/UI дизайну, де з часом якраз таки можна стати і менеджером. Зізнається, що графічний дизайн був ближчим до креативу та захоплень, але його обирати тоді не наважилася. 

З аудиторської компанії, яка оплачувала універ, Марія звільнилася, тобто контракт вже треба було оплачувати самій.  Поєднувати роботу в «Делойті» й нове навчання вона не змогла, тому спершу звільнилася. За цим потягнулася й самостійна оплата контракту в університеті: сподівалась, що потягне її з новою професією, але також зрозуміла, що не вийде. Довелося відрахуватись і з універу та приховувати це від батьків.

Я дуже вдячна собі за той крок. Скільки сміливості в мене було тоді — чи ризикнула б я так зараз, не знаю. Можливо, але зважувала б усе довше. 

Грошей на купівлю курсів Марія не мала, тому взялася за вивчення дизайну сама. Тоді її дуже підтримував майбутній чоловік, який став єдиною людиною, яка знала про універ, нові навчання та бажання заробляти. 

Момент, коли захотілося змінити точку, в якій була Марія 

У своїх думках Марія часто прокручувала можливості кар’єрного зросту в «Делойт». Зарплати були невисокими, а робота не такою цікавою. У той період Марія почала працювати із гештальт-терапевткою і часто після сесій переосмислювала та знаходила у багато відповідей. 

Вона згадує, як після одного із сеансів поїхала разом із хлопцем на «Лівобережну», де у «Львівських круасанах» вони буквально почали перебирати різні сценарії її майбутнього. Разом вони прийшли до дизайну. Із «Делойту» Марія звільнилася легко, хоч і в кмопанії вмовляли залишатися.

Приблизно за заплановані три місяці Марія сама створила перший пробний сайт та почала активні пошуки роботи. На співбесіди Марію майже не кликали.

Я починала з ютубу. На той момент ще англійську не знала. Було дуже важко знаходити матеріали, перекладати їх. Я вчилася і думала, що за три місяці вже знайду роботу. Але не так усе було!

Першим потенційним роботодавцем могла стати компанія, де розробляли мобільні додатки. Марія каже, що за цінностями вони підходили, але досвіду саме з такими кейсами було замало. Після першого тестового її не затвердили на позицію, але це дало розуміння, з якими завданнями цікаво працювати.
Марія взялася за мобільні застосунки і зробила свій перший проєкт для онлайн-доставки продуктів, ще коли такі послуги не були чимось масовим. Паралельно, згадує дівчина, проживала фрустрацію.

Тоді Марія жила на кишенькові та щодня харчувалася гречкою з дешевими фасованими сосисками, бо дуже хотіла сепаруватися від батьків. Її підтримав хлопець, який подарував 600$ на комп’ютер, придатний для роботи. 

Перша робота, війна та вигорання 

У момент абсолютної зневіри Марію покликали на першу спвібесіду. Це було інтерв’ю з менеджером та лід-дизайнером на Лук’янівці. Згадує, що основні запитання стосувалися її мотивації. 

Я дуже прямолійнійна. Не те щоб груба, просто кажу, як є. І коли в мене запитали, чому я хочу працювати в дизайні і шукаю таку роботу, відповіла максимально чесно: “Я просто хочу заробляти гроші”. Вони з мене посміялися і взяли на роботу.

Першу вакансію в дизайні Марія отримала аж на десятому місяці пошуків — пропонували 600$. Але і на цьому випробування не закінчилися. Після лютого 2022-го Марія продовжила працювати вже в умовах повномасштабної війни. Перша агенція давала кар’єрний розвиток, бо за пів року запропонували стати лідом напрямку та менеджерити чотирьох дизайнерів. 

З часом Марія підібрала момент та розповіла батькам про те, що кинула універ і знайшла себе в абсолютно новій ролі. Мама й тато були в шоці, але вже тоді побачили, як донька може сама себе забезпечувати та навіть підтримувати їх фінансово.

Загалом у агенції пробула два роки, півтора з яких опікувалася керуванням процесів. А далі наступило вигорання. 

В агенції дуже важко. Це високі темпи, низький value, тобто цінності для дизайнера. Ти швидко віддаєш проєкт і далеко не завжди можеш слідкувати, що з ним буде далі. Ми були маленькою командою, яка все робила в шалених темпах.

Марія взяла сабатікал, за яким і потягнулася і невпевненість. Вона розповідає, що мала відмінні soft-skills ще зі школи: енергійність, упевненість, лідерська позиція. Але саме в кар’єрі дизайнерки надто швидко пішла у менеджмент, тому сумнівалася у власних технічних навичках.

Перерва, щоб подумати та пошукати себе тривала півтора роки — у цей самий період Марія натрапила на навчання від aem college. Тоді воно ще називалося «Інтерфейсник» — програма для UX / UI дизайнерів, які хочуть не просто малювати, а прагнуть віддати клієнту зручний цифровий продукт. 

Прийшла підтягнути технічні навички, а стала менторкою

У процесі навчань від aem Марія підсилювала свої сильні сторони, хоча до цього вважала, що йде за технічною базою. 

Я взяла для себе оцю впевненість у важливості своїх навичок. Можна бути хорошим технарем, але погані soft skills роботу тобі не знайдуть. Можна і недотягувати майстерністю, але знайти себе у сфері.

У спільноті Артура Бусілкова Марія знайшла собі ком’юніті, звідки отримала учасників для власного менторства. Досвіди були абсолютно різні: постійні консультації, разова допомога та платна підтримка. І навіть попри те, що Марія ділилася досвідом з іншими, її внутрішня опора все одно просідала. 

Упевненість все одно не росла, я сумнівалася в собі. Дуже боялася, особливо, коли це так довго була без роботи. У якийсь момент справді починаєш думати, що ти взагалі ніхто, повний нуль. Найкраще підтримує впевненість у собі — наявність роботи.

Агенція = тепла ванна? Що призвело до вигорання 

Рефлексія продовжувалася, і Марія навіть вирішила піти з дизайну, але їй написали в LinkedIn з новою пропозицією. Це знову була агенція, але цього разу не для українського ринку, а для закордонного. Марію зацікавила пропозиція, бо з іноземними замовниками раніше вона не працювала. 

На новому місці спершу пропонували позицію ліда, але після першого тестового порекомендували зупинитися на ролі дизайнерки. Це був новий ринок, тому потрібна була ще практика. Марія згадує, що це не був абсолютний метч, але компанія та задачі їй подобалися, тому залишилася працювати на проєктній основі.

Так минуло три продуктивних місяці у парі з лідом напрямку. Марія хотіла працювати в штаті, але проєкт, де можна було підписати контракт, так і не знаходився. Коли в одному з таких випадків співпрацю хотіли скинути на аутсорс, Марія задумалася чи хоче взагалі працювати в агенціях. 

Я усвідомила, звідки підкрадалося вигорання. Це був шалений темп і дуже ниська цінність для мене як дизайнерки — хотілося впливати на процеси, а не виконувати технічні завдання. Хоча я і розуміла, що агенції за цей час стали такою собі теплою ванною, де вже все зрозуміло у процесах.

Вільне плавання у пошуку  роботи 

У наступному пошуку роботи Марія вже мала більше свободи та відкритості до експериментів. Цілилася у різні закордонні стартапи, продуктові компанії та  розглядала українських роботодавців, але вже відсіювала варіанти з агенціями. 

Так натрапила на «Мрію» — масштабний проєкт, у якому цифровізують українські школи. На той момент, ділиться Марія, це був гігантський стрибок уперед, величезна команда і цінність у значенні самого продукту. Було лячно, і спершу вона навіть думала не подавати заявку. 

Марія стресувала і на цьому фоні сильно захворіла, тому припустила, що не встигне доробити портфоліо та резюме саме під цю вакансію. Але пропозиція продовжувала бути актуальною тривалий час, тож дівчина ризикнула і відгукнулася. Далі був скринінг, тестове, фінальна співбесіда та очікування, поки відповідь нададуть усім кандидатам. І найняли саме Марію! Забігаючи наперед, вона називає це проєкт та команду найкращими у своєму досвіді. 

«Мрія» стала проєктом заради цінності, а не $ 

Марія говорить, що саме у «Мрії» відчула цінність своїх проєктів.

На цій роботі реально бачу, що можу впливати на майбутнє покоління, бути дотичною до освітнього процесу, і мене це дуже радує.

Марія повернулася в дизайн і розповість про це сама

Зараз я працюю на напрямку школи: роблю як мобільний застосунок так і вебплатформу. Працюю з усіма трьома ролями: вчителями батьками та учнями. Маю багато овнершіпу, можу дослдіжувати та реально впливати на фінальні результати.

У нас у команді дуже важливий процес досліджень, і ми користуємося різними фреймворками, звісно, проводимо інтерв'ю та юзабіліті-тестування. Багато флоу, з якими працювала в минулому році, виходять у реліз, і я дуже рада бачити свої реальні результати.

Попереду ще дуже багато роботи і я не планую йти з команди найближчим часом. В мрії я вже рік з копійками — у нас дуже класні дизайнери та продакти, ми всі постійно збираємось поза роботою, пишаюсь бути частиною нашої команди.

Наразі не хочу повертатись у менеджмент: мені дуже подобається робити прямий вплив власними руками. Я отримую багато задоволення і дуже прокачала свої технічні навички.

«Моя суперсила — це прямолінійність і... лінь»

Я дуже прямолінійна та люблю прості й швидкі рішення більше, ніж вилизані та громіздкі дизайн-концепції. Часто можу відмовити не тому, що ідея погана, а тому що вона занадто складна в реалізації. Мені важливіший реальний вплив, а не прикольна анімашка чи цікавий візуальний прийом. 

У нас таке не часто трапляється, але моя прямолінійність цінна для команди. Я різко відсікаю все зайве і показую  — можна так або так, для нас це не критично — йдемо далі.

Марія була студенткою aem college і навіть із досвідом у дизайні знайшла для себе багато «плюшок» на програмі «Інтерфейсник». Якщо резонує — бронюй місце на індивідуальну консультацію тут. Сьогодні завдяки досвіду та портфоліо Марія може обирати проєкти, які відповідають її цінностям та інтересам, і щоб не втрачати зв'язок залишаю тут її LinkedIn, куди ви можете писати для порад та консультацій по дизайну.