Медсестра в садочку. Зараз €60 на годину і жоден клієнт ні разу не чув її голосу.

Ліка має освіту фельдшера. Останнє місце роботи до дизайну — медсестра в дитячому садочку. Низька зарплата, багато відповідальності, і нуль відчуття що щось рухається.

Тоді й почала шукати хоч якийсь підробіток онлайн.

Алгоритми зробили своє. В рекомендаціях почав з'являтися веб-дизайн, тоді й записалась на якийсь безкоштовний курс зі створення сайтів на конструкторі.

Курс, каже, був так собі... Але він чітко показав, що немає жодної магії в цій онлайн-роботі. Бо здається, це доступно лише для обраних.

‍Чи особливих?

Після цього вчилась самостійно чотири місяці. YouTube, Google. П'ять днів на тиждень, з дев'ятої до п'ятої, як нормальна робота.

Грошей на курси не було. По суті, як в більшості новачків. Якісне навчаня коштує багато.

Перший клієнт дав замовлення на банер. Заплатив 300 гривень.

"Щастя було нереальне. В 2019 я на роботі стільки за два дні заробляла, а тут за дві години." каже Ліка.

Двісті гривень різниці. Але річ не в сумі.

Потім була компанія, невелика, хороша, з фокусом на веб та e-commerce.

Там підтягнула скіли, отримала нормальний досвід. Паралельно з'явилась клієнтка яка знайшла її на Dribbble.

Складний продукт, вся відповідальність за дизайн на ній, комунікація напряму з власницею.

Саме тоді зрозуміла що їй підходить такий формат. Не офіс, не команда з ієрархією. Свій проєкт, свій клієнт, своя відповідальність.

Fiverr, Upwork, Dribbble, LinkedIn. Вела все паралельно поки вистачало сил. З часом почало вмикатись сарафанне радіо.

Зараз три основних клієнти.

Австрійська компанія: застосунок для управління системами опалення, складна аналітика, п'ять типів користувачів.

Американська аутсорс-компанія: веб і платформи, комунікує напряму з овнером. Українська компанія з кількома бізнесами в різних нішах, разом вже два роки.

Плюс активні проєкти на Fiverr. Каже, це міф що там тільки індуси і проєкти на п'ять доларів. Австрійська компанія знайшла її саме там.

За всі роки роботи з міжнародними клієнтами Ліка мала два або три дзвінки.

Жодного "давай познайомимось голосом". Жодних щотижневих колів. Тільки текст.

Спочатку це просто так склалось. Перший великий проєкт, дизайн платформи для вивчення мови, вирішували всі питання текстом. І вона зрозуміла що дзвінки взагалі не обов'язкові.

Особливо коли клієнти в інших часових зонах і всі домовленості так чи інакше фіксуються письмово.

Навіщо витрачати годину на кол якщо можна написати і кожен відповість коли зручно? І при цьому, все залишится в історії як "зафіксований план".

Тут і з'являється ШІ. Але не так як більшість собі це уявляє.

Ліка не генерує повідомлення клієнтам. Пише сама, а ШІ перекладає. Але є нюанс: вона тримає окремий чат під кожен проєкт (тобто, ШІ знає стиль клієнтів).

Хтось пише коротко і по суті, хтось з надмірною ввічливістю. Переклад підлаштовується під тон, але без перегину.

Ще одна річ. Гострі моменти в комунікації. Попросити щось незручне, узгодити зміну умов, уникнути конфлікту.

Українською ми це вміємо. Але з американцем чи австрійцем різний менталітет, різна культура. ШІ підказує що і в якій формі писати доречно.

Клієнти знають що вона використовує ШІ?

Вона посміялась над питанням. Каже, важче знайти клієнта який його не використовує. Брифи, варфрейми, прототипи... Що завгодно.

Це вже просто інструмент. Як Figma.

Сьогодні ставка €60 на годину.

Австрійський проєкт, перший за таким рейтом. Там дійсно багато аналітики і досліджень з нуля, без референсів.

До цієї цифри прийшла поступово, підіймаючи ціну від проєкту до проєкту (це зайняло роки).

Старим клієнтам ціну майже не підіймає. Каже, це подушка безпеки. Робота яку знаєш і яка дає змогу ментально розвантажитись...

Ми запитали її просто: якби повернулась на старт, що б зробила інакше?

"Ні про що не шкодую. Навіть освіта фельдшера і минулі роботи дали урок, друзів і навичку вчитись. Але якщо точково — шкодую що перший великий проєкт трапився коли я не знала що таке MVP. Ми могли запустити його значно швидше, а не наповнювати складним функціоналом півтори роки."

І знаєте, мене в цій історії зачіпає інше. Є купа людей які кажуть "я не знаю англійську", "мені страшно писати іноземцям", "я не готова до дзвінків з клієнтами за кордоном". І буквально зупиняються на цьому...

Ліка не зупинилась. Вирішила по-своєму.

Не вдосконалювала англійську роками перед тим як почати. Не чекала поки стане впевненіше. Взяла інструмент і зробила комунікацію комфортною для себе.

А клієнти? Їм взагалі все одно. Їм важливий результат. Це база, яку не розуміє величезна кількість новачків.

До речі, Ліка була студенткою aem college, та проходила програму Інтерфейсник, щоб закріпити професійну базу продуктового дизайну, та навички продажів.

Добре нагадування, що в нашому коледжі є безкоштовні уроки щоб спробувати себе у будь-яких направленнях (поки що ми маємо дизайнерські програми, але все попереду!).

‍