В 17 пішов з морського університету коли ніхто не вірив. В 24 своя агенція і повна свобода.

Даніїл виріс в Одесі. Район на окраїні міста.

Якщо в Києві після школи йдуть або за інтересом, або на економічний, то в Одесі найголовніший варіант це в море. Тому що моряки заробляють добре. До 30-35 можна дорости до капітана і мати $15-20 тисяч на місяць. За тебе ще платять податки.

Даніїл пішов у морський ліцей. Потім вступив до ОНМА, найкращого морського університету країни, і одразу на бюджет.

Наче все складається.

Але вже на першому курсі почали зʼявлятися думки про інші направлення.

Серпень, спека 40 градусів, маршировка, наряди на кухні, нічні чергування. І він починає розуміти, що щось тут не так.

Потім почались лекції. Морська справа, навігація, рейси на 6-8 місяців. Серед всього лише 30 днів вдома. Так проживається ціла молодість. З випадковими людьми на судні, без нормального інтернету, без вибору звідки і з ким працювати.

Йому хотілося щось в онлайні.

І голова почала активно генерувати ідеї. Він розумів що зараз визначається вектор його молодості, але не контролює куди саме все це рухається. Тривога накопичувалась.

Потім, зʼявилося розуміння.

Новий рік він зустрів у Стамбулі.

Перша поїздка за кордон. І одна проста думка яка не відпускала: люди мандрують по всьому світу і при цьому не йдуть у море щоб мати якісь гроші. Просто живуть своє життя. Чому я так не можу?

Повернувся в Одесу. 2019 рік, сесія майже здана. І він вирішує піти з університету.

Всі були в шоці. Мама дала зелене світло, але дуже хвилювалась. Друзі казали що занадто ризиковано, пропонували повернутись і хоча б отримати корочку. Дівчина просто нічого не розуміла.

Та й сам Даніїл не дуже розумів. Просто знав що професія моряка точно не його майбутнє. Хотілося чогось іншого.

На перших курсах, які проходив, йому пояснили, які професії в айті існують.

Програмісти заробляють більше, але дизайн теж перспективний. Даніїл все життя любив малювати, робив діджитал-арти друзям і блогерам. Вирішив що якщо вже будує шлях сам, то нехай хоча б буде по кайфу.

До того моменту він уявляв дизайн приблизно так: або мультики, або логотип для Кока-Коли. Не знав що меню в ресторанах хтось дизайнить. Не знав що програми також "малюють" перед тим як програмувати. Думав, що у Apple крутий сайт просто тому що вони багаті і програмісти самі розставили елементи по місцях.

І це нормально. Більшість так само не знає з чого це складається поки не починає розбиратись.

Місяць після того як пішов з університету і стартом навчання він описує просто: дуже сумнівався та дуже боявся.

Йому було 17, і він підводив великі надії всього оточення. На гроші тоді не розраховував взагалі — в голові був план що мама допоможе з кімнатою на перший час, а він поверне як почне заробляти. Але нікому про страхи не казав. Просто рухався далі.

На заняттях він обганяв усіх. Вдома займався ще більше. Друзі навіть зробили стікер в телеграмі де він каже "ні, чуваки, я пас, сьогодні треба позайматись дизайном".

Десь навесні через знайому мами він познайомився з тімлідом дизайн-студії в Харкові. Більшу частину весни скидав йому роботи, той давав фідбек. В серпні Даніїл запитав чи є місце для джуна. Є, але студія в Харкові і шукають людей на місці.

Він сказав що готовий переїхати.

18 років виповнилось 12 вересня. Через три дні він вже заселявся у квартиру в Харкові.

Коли на співбесіді запитали про зарплату, він сказав що йому б просто трохи "на поїсти", баксів 100. Сприймав це як заміну університету, а не як роботу за гроші. Вони сказали окей і через годину написали в телеграмі: зарплата $350.

Він тоді згадав свого найкращого друга який хитав головою коли Даніїл казав що можна за кілька місяців навчитись і отримати 300 доларів. "Нереально" — казав друг. А тут дали 350.

Тоді він повірив у свій шлях як ніколи раніше.

Так почались чотири роки в студії.

Він сам каже що сприймав це не як найм, а як заміну університету. Просто такий, де ти ще й отримуєш досвід і тобі за це платять. Реальні проекти, дедлайни, скрупульозний фідбек від досвідченіших дизайнерів. І десь на п'ятому місяці трапився момент який він досі пам'ятає.

Йому передали важливий проект від іменитої компанії. Дашборд, шість сторінок за три дні. Під кінець третього дня він ледь доробив третю. Дедлайн горів, засновник студії просив апдейт, а Даніїл все полірував ту саму сторінку.

О десятій вечора вирішив: всі вже сплять, дедлайн все одно зірваний. І замість того щоб зробити хоча б ще одну сторінку, він почав робити ховери. Для кожної кнопочки, кожного елемента, зі станом при наведенні і при натисканні. П'ятдесят разів копіював один і той самий фрейм. Йому здавалось що якщо максимально оживити дизайн, це перекриє зірваний дедлайн.

О третій ночі з гордістю скинув апдейт засновнику і пішов спати.

Вранці прийшла купа голосових. "Це повний пиздець. Які ховери? Ти б краще зробив ще одну сторінку щоб нам було що показати клієнту." Засновник того ж дня відмовився вести проект разом з ним. Клієнт зрештою пішов зі студії.

Даніїлу було дуже соромно. Але саме тоді зрозумів: спочатку зроби щось суттєве, потім вже полінгуй деталі. Не навпаки. Так і вчаться, правильно ж?

Десь на четвертий рік в студії з'явилось інше відчуття.

Почав думати що програє всім навколо.

Студія об'єднувала дуже творчих людей, сильних в концептах і веб-дизайні. Даніїл більше працював над продуктами. І поступово почав оцінювати себе через те в чому був слабший. Кожна невдала концепція давила: може я взагалі не для дизайну?

Чотири роки — і він все ще сумнівався чи своє місце знайшов. Ось так це виглядає зсередини, без прикрас.

Врятував друг в студії який не давав здаватись.

А потім прийшов переїзд. 2023 рік, Варшава, і рішення піти зі студії. Бо стало і важко там, і грошей не вистачало на життя в столиці. Було страшно рухатися далі. Але він підпакував кейси, розібрався як себе презентувати на співбесідах і перейшов в іншу студію з зарплатою втричі вищою.

Накупив собі одягу. Купив подарунки дівчині. Фінансову грамотність, каже, він виучить тільки за два роки.

Та через два місяці студія розпалась.

Нуль. Нових клієнтів шукати не вміє, бо завжди був просто виконавцем, а не організатором. Взяв консалт в @artbusilkov, упакувався, пішов шукати проекти самостійно.

Через місяць-два пішла сарафанка. Здавалось все налагоджується. Але потім трапився момент який ледь не зупинив все.

Кілька місяців він паралельно тягнув сім проектів одночасно.

Гнався за грошима. За місяць вийшло $11 тисяч — його рекорд. Поїхав відпочивати. Повернувся і не хотів нічого. Взагалі. Дизайн як ідея набрид настільки що не хотілось навіть думати про нього.

В голові давно сиділо інше — блогерство. Але треба було заробляти на Варшаву.

Пішов до психотерапевта. Вона сказала: просто вигорів, поправ режим і харчування, дай собі час. Місяців вісім він заробляв рівно стільки щоб закрити оренду. А решту часу просто лежав.

Вісім місяців. Людина яка до цього заробила $11 тисяч за місяць — просто лежала і не могла змусити себе працювати. Це не ці історії успішного успіху з instagram, правда ж?

Бо так буває. І це теж частина шляху.

В 2025 почав займатись блогерством, потрапив у стартап з нормальними грошима. І ожив.

Про агенцію.

У Даніїла є близький друг якому він довіряє. У того є своя студія, але вона займається тільки 3D і моушеном. Даніїл приєднався як партнер і закриває весь продуктовий і веб-дизайн. Клієнти: крипта, AI стартапи, SaaS, маркетинг. Від сайтів до великих продуктів.

Частину проектів він делегує своєму учню якого менторить вже кілька років. Познайомились коли хлопцю було 13. Зараз йому майже 18 і він вже отримує нормальні чеки за реальні проекти.

Розумієте яке коло виходить? Сам колись зайшов у дизайн в 17. Тепер передає проекти тому кому ще немає 18.

Його звичайний день зараз: прокидається до 12, переглядає апдейти, пише клієнтам, синхронізується з підрядниками. Один проект не делегує, там дуже складна архітектура і простіше самому. А далі особистий стартап, блогерство, музика, зустрічі з другом-партнером. Лягає о 3-4 ночі.

Каже що може полетіти куди завгодно і працювати коли сам вирішить. Нещодавно був у Лондоні. Прилетів, зробив справи, подивився місто. Все зменеджерив з телефону.

Я запитав його: якби міг повернутись на старт, що б сказав собі тоді?

Знайомитись з людьми. Якомога більше і з різних сфер. Раніше виходити з найму. Вчити фінансову грамотність і відкладати гроші. І займатись блогерством набагато раніше — це виростило в мені впевненість яку нічим іншим не замінити.

Даніїл жодного разу не мав готового плану. Він просто кожного разу відчував де йому тісно і йшов звідти. З морського університету в 17. З рідного міста в 18. Зі студії де все було зрозуміло в невідоме. З найму після вигорання в агенцію.

І кожен раз навколо були люди які казали що це ризиковано.

Виявилось що ні.

Якщо тобі цікаве направлення інтерфейсного дизайну, але є багато страхів та питань — ми допоможемо розібратися. Покажемо, як створюємо карʼєри для студентів.

‍Забронюй індивідуальну консультацію.

p.s Данііл розробляв навчальну програму з Figma в нашому коледжі. Можеш спробувати безкоштовно.